Вона сьогодні пробудилась вранці
В альтанці, в старовинному парку
Почувши ледве чутний стогін бранця,
Що скутий спав в кайданках в кутку.

Як солодко бентежить подих кожен
Картин минулонічних плин:
Вона оголена на королівськім ложе,
І на колінах перед нею він.

І ось лиш тільки погляд, порух вій,
І він у владі у її нестями,
Вона в безкарній пристрасті своїй
Його стискає голову ногами.

Він просто іграшка в її чуттєвім шалі
Вона його зв’язала і тому
Гарцує амазонкою на палі
І боляче соски стиска йому.

Сідає на лице, бо він в полоні
Вже стомлена вона, вже скоро ранок,
Його язик в її гарячім лоні
Виконує напівпритомний танок…

А потім забуття, і нині вранці
Вона розбурхає його словами:
«Прокинься і цілуй на ніжках пальці,
А після кави – знову між ногами»