Під простирадлом стомленого листя
Серед безмежного осіннього покою
Дахи оціпеніло-мовчазного міста
Виблискували мокрою лускою

Був дощ, немов краплини сліз з-під вій
І небо щільно вкрите хмарним мулом
Й похилі лінії холодні, дощові
Закреслювали літо, що минуло