У душах, де лише чорти голодні,
Де демонів зубовне скреготіння,
Прокинеться і проросте насіння
Занесене з пекельної безодні.

До зла не буде жодної відрази,
Воно, що рве буття за клоком клок,
Зжере тканину сенсів і думок,
І строщить мапи і дороговкази.

Та ще живе тонкий прошарок тих,
Що бачать вдалині промінчик світла,
Їх не лякають сатанинські ікла,
Вони врятують полчища сліпих…