Хто нині скутий рабства ланцюгами,
Хто важко дихає у тебе між ногами?
Хто нині язиком твою вагіну пестить,
Чиє приниження твоїй натурі лестить?

У рабстві той, хто тішить твою хтивість,
Хто здався повелительці на милість
Бо меж не відає – це знаю точно я -
Розпустність і розбещеність твоя