Знову немає струму, немає інтернету, робота завмерла, тож на те місце, що у мозку звільнилося від роботи, лізе якась дурня. От цього разу я вирішив написати маленьке дослідження на тему:

САДО-МАЗО МОТИВИ В УКРАЇНСЬКІЙ ПІСЕННІЙ ТВОРЧОСТІ
Звісно, в мене немає підстав стверджувати, що садо-мазо мотиви в українських піснях є домінуючими. Але є декілька настільки яскравих текстів, що не залишають жодних сумнівів у наявності садо-мазо спрямованості у їх емоційно-сексуальному підґрунті.

Наразі будемо досліджувати мотив жіночого домінування. Взагалі народно-пісенно-поетичний образ української жінки віддавна містив ознаки впевненості, гідності і незалежності. Ознаки цього стихійного природного фемінізму помітні у давніх творах і переказах і з часом нікуди не зникають. Від давньої пісенної більш-менш м’якої вимоги «віддай мене мамо за кого я хочу» до майже класичного «ой ти старий дідуга, ще й зігнувся як дуга, а я молоденька гуляти раденька», мотив гордої непокірності є константою у відображенні українського жіночого характеру. Це вам не московщина, де «во полє берьоза стояла» і чекала допоки її «заломают». Про власну волю жінки не йдеться навіть у натяку! Принагідно зауважимо, цей нюанс – волелюбність української жінки – залишається актуальним і зараз. Достатньо згадати анекдот, що закінчується дуже характерною сценою, де українська жінка говорить своєму чоловікові-туркмену: «…а якщо в мене руки в боки, то мені начхати, де в тебе тюбєтєйка».

Це дослідження базуватиметься на тексті пісні «Ой там на товчку на базарі».

Починається все з вступного куплету:
«Ой там на товчку на базарі
Жінки чоловіків продавали.
Як прийдеться до ладу,
То я свого поведу
Та й продам».

Текст гранично зрозумілий, але мало хто замилюється над підтекстом, другим, так би мовити, планом. А у підтекст закладено ідею про абсолютну залежність чоловіка від жінки. В цьому фрагменті немає жодного натяку за власне бажання чоловіка. Воно тут не фігурує жодним чином. Тобто жінка є беззаперечною хазяйкою ситуації. У термінах сучасної садо-мазо субкультури вона є безперечною доміною (тобто господинею), а її чоловік сабмісив (тобто підлеглий, нижній). Окремо треба звернути увагу на той факт, що в цьому куплеті відзеркалено не тільки бажання окремої жінки позбутися свого чоловіка шляхом продажу. В цьому куплеті міститься опосередковане твердження, що це звичайна поширена практика: «жінки чоловіків продавали», а не одна жінка продавала чоловіка. І посилання на те, що така практика звичайна і поширена в тексті зустрічається не один раз.

Наступний куплет не залишає жодних сумнівів у тому, хто в домі хазяїн:

«Із лик мотузок я сукала
Взяла свого милого залигала
Та й повела на базар
До терниці прив’язала».

В цьому фрагменті не залишено жодного шансу відшукати хоча б теоретичну можливість головування чоловіка. Його просто зв’язують виводять на базар і прив‘язують до дерева. Знову ж таки буде доречно провести паралель. У сучасних описах садо-мазо практик те, що відбувається в цьому сюжеті має власну назву – «бондаж». Це коли доміна зв’язує чоловіка і таким чином стверджує свою абсолютну панівну роль. Знову про якісь бажання чоловіка не йдеться навіть у натяку.

З наступного куплету ми дізнаємося, що торгівля чоловіками – поширена практика.

«Як наїхало торгувальниць,
Як наїхало купувальниць
Стали думать та гадать,
Що за цього мужа дать»

І знову важко утриматись від паралелі. Якщо абстрагуватися від сюжету з купівлею-продажем, то складається враження, що у даному випадку змальована практика обміну сексуальними партнерами. Субкультура садо-мазо і такий варіант передбачає. Заглиблюватись в це не будемо, бо ця практика не є специфічною ознакою садо-мазо відносин, та й мета нашого дослідження інша.

Далі стає очевидним, що існує усталена ринкова ціна на чоловіків:

«А за цього мужа треба дать,
А за цього мужа треба взять
Пару коней вороних,
Та ще й з десять золотих».

Тобто підтверджується факт існування практики обміну сексуальними партнерами і стає очевидним, що існує усталена ринкова ціна при такому обміні. Ринкова ціна взагалі виникає тільки за наявності ринку. Треба визнати, що сам факт наявності ринкової ціни на чоловіків говорить про те, що подібна практика є є якимось спорадичним явищем, що це відбувалося постійно і регулярно. Важко сказати на яких конкретно територіях це відбувалося. Текст пісні не містить пейзажних замальовок, з яких можна було б висунути гіпотезу щодо географічних прив’язок. Але щодо ціни, вона вказана абсолютно конкретно. Ціна досить висока. Це втішає з тієї точки зору, що чоловіків попри їх повну залежність таки цінували.

Закінчується пісня досить оптимістично. Жінка, тобто доміна, передумала продавати свого чоловіка, тобто сабмісива. Але тут дуже цікава аргументація:

«А мій милий чорнобривий
До роботи не лінивій,
Він мені ще знадобиться»

І ось тут ми знову стикаємось з очевидними паралелями з садо-мазо практиками. Жінка передумала продавати чоловіка зовсім не через сексуальні моменти. Про сексуальні втіхи у тексті пісні взагалі не йдеться. Жінка передумала продавати чоловіка через те що він працьовитий. Це відповідає сучасній садо-мазо практиці, що називається «пажизм» Жінка-доміна отримує задоволення від того, що чоловік їй служить. Він прибирає в будинку, готує їжу, виконує обов’язки слуги і т.д.

Таким чином, для України і українців домінування жінки є природним станом. Звісно час і прогрес коректує прояви підлеглості чоловіків і їх залежності від жінок. Але схоже, що обожнювання жінки закладене в архетипі українців і не може бути вилучене ні суспільними процесами, ні вихованням. Запорукою щасливого життя чоловіка – є, насамперед, щастя жінки.

І не треба опиратися природі, панове, бо ваша жінка на базарі може і не передумати, але ви про це довідаєтесь останнім….

Якщо що, то я пожартував.

А втім….