Наступає ніч істини, коли пристойність сором і інші штучні химери створені людьми розчиняються у поклику природи до свята тіла, предвічної і нездоланної жаги насолоди.

Я язиком знаходжу твій клітор, я ніжно і пристрасно стискаю його губами, потім відпускаю, лоскочу його язиком і знову стискаю губами...

А потім я притискаюсь обличчям до твоєї квітки і мій язик входить глибоко в твоє гаряче лоно.

Ти стискаєш мою голову стегнами, аби не дати ні на мить відволіктися від напівпритомного танку мого язика там, всередині твого єства. Ти відчуваєш, як накочуються хвилі насолоди, ти закриваєш очі і віддаєшся навалі непристойних і таких солодких бажань. Ти раптом усвідомлюєш, чого ти хочеш найбільше. Ти усвідомлюєш, о найбільше ти хочеш відчути, що твоя влада над цим голим і покірним чоловіком не має меж.

І з глибин твоєї свідомості з'являється істина, що символом покори є смиренне прийняття болю. Ти наказуєш мені лягти, береш різки, які я сам тобі приніс і починаєш повільне і безжальне шмагання. Ти дивишся на червоні смуги, що залишає лоза на моїх сідницях, ти насолоджуєшся моїми зойками і стогоном. Ти бачиш, моє самозречення у бажанні принести тобі насолоду. Ти припиняєш тортури береш мене за підборіддя і дивишся у очі. Ти шукаєш в моєму погляді хоча б дрібку спротиву. Але ні, там тільки тваринна відданість і покора. Ти підставляєш мені руки, які мить тому катували моє тіло і я з відданістю і вдячністю цілую їх.

Тепер немає нічого, щоб могло викликати мій спротив. Ти наказуєш мені вдягти на тебе штучний член. Ти опускаєш мене на коліна і і встромляєш член мені в саму горлянку. Я судомно здригаюсь, але ти утримуєш мене за потилицю доти, доки розумієш, що вже через мить я втрачу свідомість від браку повітря. Ти виймаєш з горлянки член, даєш мені вхопити повітря і знову заганяєш його в мого рота, так, що моє обличчя впирається в твій лобок. Я не намагаюся чинити опір, я виконую все, що хочеш ти, моя Повелителька.

Потім ми ставиш мене раком, змащуєш мою дірку і жадібно починаєш гвалтувати мене в зад. Мені боляче, я скрикую при кожному поштовсі, але тобі подобається мій стогін. Ти вважаєш, що я скрикую від задоволення. Тому все глибше і глибше насаджуєш мене на свою палю.

Я втрачаю відчуття часу, я втрачаю відчуття себе, я приймаю як данність істину, що в мого життя є тільки один сенс – бути іграшкою для твоєї насолоди….